воскресенье, 2 августа 2015 г.




Музика Всесвіту... Я чую...
Крізь метушню, крізь гомін галасливої юрби...
І поринаю в насолоду я, і майбуття малюю,
Така, як є я, відірвавшись від сучасної доби...

Розслабленість у всьому – запорука того,
Що голос себе справжньої почуєш раптом ти...
А в голосі тім світло, в голосі тім обриси дороги,
Що більш нікому, лиш тобі судилося пройти...

І стільки там любові, стільки радості й прийняття
Того, що в світі діялось і діється в наш час...
“Добро” і “зло” там не існують як поняття,
Там Гімн Буттю лунає, щоб відзвучитися в нас...

Комментариев нет:

Отправить комментарий