Музика Всесвіту... Я чую...

Крізь метушню, крізь гомін галасливої юрби...

І поринаю в насолоду я, і майбуття малюю,

Така, як є я, відірвавшись від сучасної доби...

Розслабленість у всьому – запорука того,

Що голос себе справжньої почуєш раптом ти...

А в голосі тім світло, в голосі тім обриси дороги,

Що більш нікому, лиш тобі судилося пройти...

І стільки там любові, стільки радості й прийняття

Того, що в світі діялось і діється в наш час...

“Добро” і “зло” там не існують як поняття,

Там Гімн Буттю лунає, щоб відзвучитися в нас...